| знімки з грузії: переважно природа і будівлі |
[серпень. 14-е, 2008|03:31 pm] |
впорядкувала фотографії з Аджарії - на жаль, у Тбілісі в перші дні не фотографувала, думала знімати по поверненню, але повернутися туди цього разу не судилося
( фотографій 43, кожна важить близько 100Кб ) |
|
|
| грузинське |
[серпень. 11-е, 2008|12:26 pm] |
за останні дні в Грузії навчилася не дивитися і не читати російських новин - на власні очі бачила, наскільки те, що вони пишуть і показують, далеке від реальності - російських туристів нормально випускали з Грузії, більш того, грузини дуже дружньо ставилися до них і митники не чинили їм ніяких перешкод
коли росіяни казали по ТВ, що російська армія взяла Цхинвалі, поряд із нами грузин потелефонував у місто до родичів і дізнався від них, що російських військових у місті нема і близько - це було ще кілька днів тому, числа 7-го; по ТВ - однакові картинки з різними обличчями з-під Цхинвалі, основні матеріали російських каналів - пропаганда з заплаканими людьми з обох Осетій, "геноцид-геноцид-геноцид" і дикі сюжети про історію питання, щодо яких грузини (звичайні собі люди, говорять російською, дехто вчився в Росії) обурювалися, оскільки усе це була надзвичайна хєрня
а 8-го у нас вже не було мобільного зв1язку - можна було лише слати смс, що то доходили, то ні; 8-го ввечері здавалося, що усі бойові дії ще далеко і до Аджарії все це і близько не дійде, а проте фактично усю ніч у селищі не було світла, і грузини переживали, що це запобіжний захід, щоб не бомбили; зранку ми дізналися, що російська авіація наносила удари по об1єктах у порту Поті, що близько до кордону з Аджарією
зранку 9-го люди почали масово тікати: іноземці - додому, грузини - до рідних; в новинах о 10-й показали, як горить місто Горі (2-го ми через нього їхали, там проходить єдина дорога в Тбілісі), на морі з1явилися грузинські патрульні катери - ми хотіли глянути новини о 12-ій на каналі Руставі, але за кілкьа хвилин до 12-ої супутникове ТВ перестало показувати цей канал, а о 12-ій пропало світло - коли світло з1явилося, по ТВ Саакашвілі оголосив військовий режим
якби ми мали квитки з Батумі, ми б звісно чекали свого рейсу, але дістатися до Тбілісі було нереально, тому ми зрештою нашвидкоруч спакувалися і гайнули в Сарпі, а тоді - через кордон
дуже символічно на кордоні з Туреччиною висить напис Good luck, на задньому фоні - турецька частина містечка Сарпі
у місті Трабзон, до якого ми приїхали трохи згодом, аеропорт був заповнений російськими туристами, які не шкодували жодних грошей, щоб летіти в Сочі чи Стамбул, а купити квитки на найближчі рейси було нереально - були хіба квитки на 11-те на корабель до Сочі
за добу в аеропорту Стамбулу нас нагнали ще одні росіяни, котрі за нами перетинали грузинсько-турецький кордон, і розповіли, що кордон закрили на два тижні - не здивуюся, якщо таке їм повідомили родичі, що надивилися російського ТВ (а якщо то правда, теж не здивуюся)
пост про дорогу, якщо комусь цікаво
емоцій купа: грузини - дуже і дуже прекрасні й привітні люди, було боляче залишати їх, хоча вони й не панікували; усі ці дикі речі, що демонструють російські ЗМІ, ще більше підсилюють неприйняття того, що робить в Грузії РФ |
|
|
| (без теми) |
[серпень. 11-е, 2008|12:08 am] |
ну от і вдома
після того, як азейбарджанці, що мешкали з нами, подалися додому через Туреччину й Іран, побажавши усім удачі, ідея не чекати літаків і податися до турків сприймалася як найадекватніша - і зрештою виправдала себе =) переходити пішки кордон, не маючи за кордоном жодних знайомств чи намірів - чудесна розвага, бігти спринт від візового центру до митиниці і назад, поки твої речі вже могли поїхати у малозрозумілому напрямку - теж справа ненудна
на кордоні - купа росіян, що тікають з Грузії в Сочі усіма можливими шляхами - і морем, і повітрям
за останню добу ми проїхали внутрішніми турецькими автобусами з півтори тисячі кілометрів - без певності у тому, що будуть кошти на квитки додому - і це були півтори тисячі кілометрів прекрасної цивілізованої землі, країни, яка здається замість нас готується до Євро - будує стадіони, готелі, мости й автомагістралі (не дарма турецька митниця була обтикана прапорами ЄС)
квитки купували в Стамбулі в останню мить і на останні гроші, яких у двох валютах таки вистачило - і вже більше не вистачило ні на що - бо грошовий переказ, який мав би врятувати ситуацію, не встиг до рейсу
а прекрасна турецька транспортна компанія задарма відвезла нас у стамбульський аеропорт, типу допомагаючи біженцям
про те, як велося в останні дні в самій Грузії - можливо, трохи далі |
|
|
| (без теми) |
[серпень. 9-е, 2008|10:37 am] |
"Наши взяли Цхинвали!" - такою фразою нас вчора зустр1ли у глухому грузинському сел1 на висот1 2 тис. км, в 10 км в1д кордону з Туреччиною. 1 хоча поки що цим людям н1чого не загрожуэ, переймаються вони надзвичайно - ус1 тости були за мир 1 дружбу. В телев1зор1 - рос1йськ1, грузинськ1 новини 1 в1дкриття Ол1мп1ади - якраз побачили нашу зб1рну. Вдома ус1 прик1пають до телев1зор1в, хають Рос1ю 1 рос1ське телебачення - те, що воно показуэ про ситуац1ю, просто огидно дивитися.
Бачили колону в1йскових вантаж1вок з хлопцями з АК.
У нас квитки з Тб1л1с1, але нин1 там н1би бомблять територ1ю коло автомаг1страл1, тому нев1домо нараз1, як ми д1станемося до л1така - вт1м, завжди можна перейти п1шки турецький кордон 1 продовжити подорож б1ля Курдистану =) |
|
|
| (без теми) |
[квітень. 14-е, 2007|08:42 pm] |
журнал у режимі
«тільки для друзів»
ласкаво прошу в коментарі до цього посту |
|
|
| автомаршрути |
[лютий. 27-е, 2007|09:36 pm] |
| [ | Tags | | | ногами | ] |
| [ | простір: |
| | на Меркурії | ] |
| [ | стан: |
| | даз енібаді ноу містер Стефан? | ] |
| [ | звук: |
| | diana krall - popsicle toes | ] |
зняла навушники, прийшла до тями - а я на ескалаторі -
- секунд двадцять пішло на те, аби допетрати, на якому я ескалаторі -
- виявляється, автопілот спрацював на ура-ура-гей-будьмо, і я пересувалася в потрібному напрямку |
|
|
| (без теми) |
[лютий. 26-е, 2007|10:09 am] |
|
улюблена динамічна музика з агресивним текстом у рази підвищує ранкову маневреність у метро |
|
|
| друг за другом і Сієра-Леоне |
[лютий. 24-е, 2007|02:05 pm] |
моя миша має замість коврика складену вчетверо газету Донєцкая заря за 28 грудня 2006 - там у новорічному вітанні пише -
ходят мєсяці по кругу
очінь бістро друг за другом -
- вже другий день донецькі друзі прикували мою увагу до своєї білої сторінки цими двома рядками -
- вчора мала змогу переконатися, що донецькі друзі мають рацію: викликавши таксі, з подивом побачила за кермом Шкоди свого колишнього однокласника, котрий в нашу останню зустріч був наркоманом, схибленим на ідеї поїхати миротворцем до Сієра-Леоне - миротворцем не став, проте кинув наркотики, цигарки й горілку, отримує другу освіту і має чудесну дівчину - так от, таки очінь бістро друг за другом ходят мєцяці по кругу - бо нам обом вже давно не по 16, і вже зовсім не по 20 |
|
|
| (без теми) |
[лютий. 22-е, 2007|10:17 pm] |
стільки красивих жінок я нині бачила - різного віку, різного достатку, за різних обставин - але ж -
- усіх у Києві, таких, що від їхньої вроди перехоплює подих |
|
|
| любі гроші |
[лютий. 21-е, 2007|08:54 pm] |
нині мій ранковий маршрут влігся вулицею Великою Житомирською - це одна з улюблених моїх вулиць - і я знову, задираючи голову з вікна тролейбуса, оглядала знайому з дитинства архітектуру: а там є що оглядати -
втім, там було що оглядати. Тепер юні хлопчики, котрі тримають фігурні балкони, облупилися й висять у цнотливому цементо-бетоні-чи-чому-там. Я не тямлю в архітектурі й малярстві, проте інтуїтивно здогадуюся, що має бути трохи інакше. Трохи пореставрованіше, чи як -
сповнена гніву на когось абстрактного за те, що неабияка столична архітектура нікого не цікавить і сиплеться, їду Софійською. І бачу хороше відреставрований будинок, просто таки новенький, при ньому ще запахи фарби й лаку, і навіть вікна ще не помиті - а на першому поверсі усі скла вже заклеєні синьо-червоно-зелено-жовтими дурними картинками, і вивіска сповіщає, що тут граються з автоматами -
- і мені цікаво, чи будинок, де нема офісів і магазинів, має у нашому місті шанс бути відреставрованим? чи реставрується лише те, що викупається, аби натикати дзеркальних бутіків і вивісок, за якими зі стіни ледь проглядається скромний Некрасов? |
|
|
| silent nights |
[лютий. 20-е, 2007|10:55 pm] |
глянувши на плакат з Наусікою, вона каже - тю, які ви діти -
- і йде кохатися з малолітнім наркоторговцем |
|
|
| любі емо |
[лютий. 16-е, 2007|10:15 pm] |
провела другий семінар по Ван Вею - після пари підходить до мене симпатична чорнява дівчина і питає:
- скажіть, а ви - емо?
- ше раз, - не второпала я.
- ну, емо...
- що таке емо?
- ну, ваша зачіска... ну, емо - це такі емоційні люди, виглядають, як ви.
- ні, мабуть, я не емо.
дівчина розчаровано всміхнулася, а я забула про емо - (я спочатку взагалі подумала, вона має на увазі ЕОМ або страусів ему) -
- а от тепер натрапляю у френд-стрічці на статтю про емо, наче, це дуже погані меланхолійні люди, і хоч я не знаю толком, хто то, а мені стало за них так образливо - як же, я на них схожа, і ще й люблю вигаданого лорда-гея. |
|
|
| моє ласкаве й ніжне рабство |
[лютий. 14-е, 2007|10:31 pm] |
| [ | простір: |
| | на Меркурії | ] |
| [ | звук: |
| | oomph! - down in this hole | ] |
люди все пізніше вертаються з роботи додому - більшість моїх знайомих сидить на роботі від восьмої ранку до восьмої, дев1ятої, до півночі - (або приносить о восьмій купу роботи додому) -
- половині з них нікуди і ні до кого вертатися, тому й сидять (сама так робила близько року) -
- але інша половина має родину (і то як чоловіки, так і жінки) - от мені цікаво, хіба не руйнує родину і стосунки, коли хтось від сьомої чекає вдома, а хтось щодня вертає о десятій, або ж обоє засиджуються до умовних перших півнів? чи люди від того не втрачають зв1язок?
принаймні з дітьми втрачають, це напевно |
|
|
| апельсиновий двійник |
[лютий. 13-е, 2007|11:19 pm] |
| [ | звук: |
| | skin - you`ve made your bed | ] |
я мовчу - я дуже зайнята, і я не знаю, як викроїти час між двома роботами, щоб провести три семінари з давньокитайської літератури у п1ятницю -
- а ще не забути забрати на Петрівці замовлені усі сезони Сейлор Мун і Юної революціонерки Утени -
- а ще думаю: якби я була екстраверт, чи мені б полюбилася біганина по бухгалтеріях і усіляких тітках? |
|
|
| (без теми) |
[лютий. 12-е, 2007|10:59 pm] |
| [ | звук: |
| | norah jones - creepin` in | ] |
іноді мені буває так страшно і самотньо, що хочеться напитися, аби лише перейти в інший стан -
- особливо, коли щось гупає за вікном, що гупати не повинно, а завтра - зовсім незвіданий день, і нікого нема |
|
|
| флешмобовий боян |
[лютий. 9-е, 2007|12:24 am] |
| [ | звук: |
| | roxette - she doesn`t live here anymore | ] |
тест на совместімость зі мною:
|
|
|
| (без теми) |
[лютий. 8-е, 2007|12:10 pm] |
| [ | звук: |
| | kayah bregovich - to nie ptak | ] |
і хто б знав, де я провела дві ночі |
|
|
| як молдавани хотіли захопити Меркурій |
[лютий. 5-е, 2007|05:33 pm] |
| [ | звук: |
| | бі2 - прощай, бєрлін | ] |
отож, уся в дешевій романтиці, читаю сентиментальні анімешні фен-фікшн, і в одному довжелезному тексті натрапляю на таке:
"Внезапно отворилась дверь, и она повернулась с радостью во взгляде, зовя мать. Но те, кто вошел в комнату, не были королевой. Это были три чужестранца, в их руках были бластеры. Один из них что-то сказал другим. Она знала все языки во вселенной и прекрасно понимала их диалекты. Это был молдаванский акцент"
ні, ну за що?! |
|
|
| (без теми) |
[лютий. 4-е, 2007|11:42 pm] |
наводжу курсор на свою юзерпику - this is you - це практично, про це треба нагадати - занотую
а листа мені таки не прислали - я мала такі сподівання
я чую розмову про чеських райдерів, а я досі не люблю чеських - зник Хуан Карлос, я вже не думаю про океан |
|
|
| navigation |
| [ |
viewing |
| |
most recent entries |
] |
| [ |
go |
| |
earlier |
] |
| |
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
olha_klipkova